«Майже кожна дитина може досягнути великого успіху, навіть стати генієм».

(Післямова за наслідками батьківських зборів майбутніх першокласників.)

Геніальність людини — це не від народження, не вроджений дар.

Це результат середовище, в якому зростає маленька особистість.

Гарне середовище наповнене любов’ю робить вашу дитину щасливою.

Ми запитуємо у себе — як зробити маленьку особистість успішною. Відповідь проста: не намагатися його зробити успішним , бачити в ньому генія і «тільки», бо він має стати таким, бо ми цього хочемо - зробіть його щасливим.

Краще створіть для нього такі умови, за яких він стане успішним. Дайте йому можливість займатися математикою, музикою, спортом, малюванням.

Важливо, щоб дитина відчувала вашу батьківську, учительську віру.

Там, де він від природи «геній», його прорве, він розкриється. Бо якщо дитина від природи не музикант — він великим музикантом не стане. Дитина дуже маленькими кроками рухається до успіху. Щоб досягти цього багато не треба:

не оцінюйте вдома кожну її дію, не ставте їй оцінок за виконану роботу. Дитина від батька і матері повинна отримувати щоденну підтримку. І якщо раптом дитина зробила не так, як би хотілося дорослим чи помилилася- не підвищуйте голос, не критикуйте, не ображайте.

Дайте можливість дитині помилитися, бо помилка без боязні — це урок, а помилка зі страхом — це для неї психологічна травма .

Чому генії сучасності стали такими? Бо вони в дитинстві не боялися зробити помилок, бо у їх сім’ях помилка дитини це частина її шляху. І кожна помилка — це частина шляху до перемоги, до успіху. Дитина повинна мати право виправляти самостійно помилки, мати можливість і підтримку робити маленькі речі самостійно. Якщо дитина хоче зібрати ранець до школи, застелити ліжко, помити після себе посуд, витерти стіл-нехай це робить.

Можливо воно буде виконано не так, як це робить мама. Але це є першим самостійним кроком до прийняття рішень, до відповідальності. Якщо ми будемо все робити за неї, то ми забираємо у дитини впевненість і навички. Успішні люди, це ті, які з дитинства надіялися на себе. Кожного вечора спілкуйтеся з дитиною, оцінюйте не те, що у дитини не вийшло, а те, де вона одержала маленькі перемоги, досягла успіху. Перемога чи успіх можуть бути зовсім маленькими, не значними для дорослих: підмів на кухні, погодував голубів, почистив взуття. Важливо не результат, а бажання це зробити. Це дає дитині відчути себе маленьким переможцем, бачити у собі прогрес. Це дуже важливо і це працює. Бо у такому віці мозок дитини як «пластилін» і дитина вкарбовує у собі «Я здатен», гірше,коли - не «Я не здатен це зробити».

Успішні діти — це не ті, які знають більше, це ті — які не бояться не знати. Ті хто задає запитання, хто вчиться на помилках. Хто бачить майбутнє через навчання та відкриття. Будемо разом створювати такі умови для дітей і вдома , і в школі, щоб вони ставали маленькими геніями, успішними дорослими.